ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………стор. 3

РОЗДІЛ 1.  ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ У ДОСЛІДЖЕННЯХ МОВОЗНАВЦІВ ДІАСПОРИ………………………………………………..стор. 6

РОЗДІЛ 2. ПОДІЛ РОЗВИТКУ ПРАВОПИСУ НА ІСТОРИЧНІ ПЕРІОДИ

2.1. Українсько-руський період(Х – поч. ХVІІ ст.)………………………....стор. 8

2.2. Норми «Граматики» Мелетія Смотрицького 1619 року(ХVІІ – ХVІІІ століття)………………………………………………………………………..стор. 8

2.3. Новоукраїнський період (ХІХ ст. – сьогодення)……………………….стор. 9

2.3.1. Правописна система Олексія Павловського…………………………..стор.9

2.3.2. Правопис «Русалки Дністрової»……………………………………....стор.11

2.3.3. Правописна система П. Куліша( Кулішівка)…………………………стор.12

2.3.4. Драгоманівка…………………………………………………………..стор. 13

2.3.5. Система Желехівського………………………………………………..стор.14

2.3.6. «Словарь української мови» (Грінчевичівка) ………………………..стор.16

2.4. Унормування правопису із залученням державних чинників………...стор.17

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ПРАВОПИСІВ 1928  І  1993 РОКІВ…………..стор 22

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ  НОРМ  ХАРКІВСЬКОГО ПРАВОПИСУ У РОМАНІ В. БАРКИ «РАЙ»……………………………………………….....стор.28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...…...стор 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....стор. 36

ДОДАТКИ

ВСТУП

        ПРАВОПИС - сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, що встановлюють способи передачі мови на письмі. Правопис охоплює орфографію та пунктуацію. Як правило, складається історично, відбиваючи давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.

       Можна по-різному підходити до визначення правил правопису. Наприклад, у сучасній англійській мові слова пишуться так, як вони писалися ще в ХІV - ХV ст., хоч їхня вимова за цей час суттєво змінилася. Отож написання майже кожного слова треба запам’ятовувати - і це створює значні правописні труднощі. У сербській, білоруській мовах, навпаки, слова пишуться так, як вони вимовляються, і через це іноді одне й те саме слово в різних формах набуває дуже відмінного вигляду. Наприклад, сербське слово отац “батько” в родовому відмінку має форму оца, у кличному - оче; білоруське сястра “сестра” в називному множини має форму сёстры, а в родовому множини - сясцёр. У цьому разі виникають труднощі з ототожненням того самого слова в його різних формах.

         В українському правописі після багатьох пошуків встановився фонетично-морфологічний принцип написання слів. За цим принципом, з одного боку, враховується сьогоднішнє звучання слова, а з другого - його зовнішній вигляд залишається майже незмінним незалежно від фонетичних відмінностей в різних формах. І все-таки тут переважає фонетичний принцип. Це зобов'язує при укладанні правописних правил максимально враховувати фонетичні закони мови.

        Мова народу відбиває його історію. Коли, не маючи власної держави,      українці жили «в гостях» у своїх близьких чи далеких родичів, їхня мова зазнавала певних змін, залежно від місця «гостювання». Лише об’єднані в одну державу, ми можемо виробити соборну українську мову. Сьогодні така мова ще тільки формується. Вироблення єдиних для всіх мовних норм, а відтак – і правопису – процес тривалий, і відбуватиметься він іще не одне десятиліття. І доки він триватиме, потрібна співпраця усіх, хто шанує українське слово. Така співпраця, крім любові до рідної мови і здорового глузду, потребує ще й певних «правил гри». Слід визнати рівні права за всіма мовними «знахідками», виявляти толерантність до творчих пошуків, не обмежувати вільного обміну думок. І звичайно ж, потрібна доктрина, рекомендації якої після її схвалення мають шанувати всі.

         Актуальність теми дослідження зумовлена  необхідністю вивчення даної теми з метою усвідомлення себе як нації, виховання у дусі патріотизму, що є одним із надзвичайно важливих  завдань для сучасної молоді. В мовознавчих дослідженнях неодноразово робилися спроби вивчення  історії становлення  українського правопису.  Але дослідження норм Харківського правопису у творах українських письменників не було проведено.

 Вибір теми пов'язаний зі спробою дослідити норми українського правопису 1928 року(Скрипниківки) у романі В. Барки «Рай»

Дослідження цього питання розширює знання  про історію мови, етапи розвитку українського правопису.

Основна мета роботи полягає в розкритті шляхів  розвитку українського правопису , з’ясуванні  впливу територіального поділу держави на впровадження різних правописних норм.

Головним завданням дослідження було:

• простежити історію становлення українського правопису;
• визначити історичні періоди розвитку українського правопису;
• порівняти норми правопису 1928 та 1993 років;
• дослідити норми Харківського правопису в романі В. Барки «Рай»

Предметом дослідження є зародження, становлення й розвиток  української літературної мови.

Об’єктом дослідження даної роботи стали норми правопису 1928 року, які відрізняються від норм сучасного правопису.

Практичне і теоретичне значення дослідження зумовлюється тим, що основні положення даної роботи можуть бути використані у процесі формування орфографічних навичок учнів, виховання культури мовлення.

Стуктура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Складається зі вступу, чотирьох  розділів, висновків та списку використаної літератури.